Програмно-цільові аспекти стратегічного керування персоналом поліграфічних підприємств
Програмно-цільовий підхід - один з основних методологічних підходів у сучасному менеджменті. Цей підхід припускає чітке визначення цілей, формування й здійснення програми дій, спрямованих на досягнення цих цілей. Програмно-цільовий підхід є теоретичною основою стратегічного керування, що одержує в сучасних умовах все більше поширення в кадровому менеджменті, у тому числі й на поліграфічних підприємствах.
економічні умови, Що Створилися досить складні, на початку 80-х років ХХ століття на підприємствах Західної Європи сприяли подальшому розвитку теорії керування персоналом і посиленню стратегічної спрямованості
керування.
В 90-х роках ХХ століття в теорії керування організаціями відбувається зміна загальної парадигми керування. Персонал починає розглядатися як основний ресурс фірми, що визначає в першу чергу успіх діяльності всієї організації. Одночасно підсилюється увага до стратегічних питань керування діяльністю організацій.
На зміну теорії, що розглядає персонал як витрати, які треба скорочувати, з'явилася теорія керування людськими ресурсами, відповідно до якої персонал являє собою один з ресурсів фірми, яким треба грамотно управляти, створювати умови для його розвитку, вкладати в нього засобу.
Взаємозв'язок перерахованих факторів і привела до появи стратегічного керування персоналом, що означає:
- впровадження на практиці стратегічного керування діяльністю фірм;
- зміна парадигми керування й визнання персоналу основним ресурсом організації.
Виживання підприємства (організації) в умовах ринкової залежить, насамперед, від того, чи має воно власну стратегію, а також від того, чи зможе підприємство (організація) послідовно реалізувати цю стратегію на практиці за допомогою конкретних заходів.
Непевність перед майбутнім, нестійкість на ринку й зростаючій складності впровадити різні варіанти стратегічного розвитку своїх фірм.
Стратегічна думка в цій області за останні роки одержала значний поштовх до розвитку, особливо через погіршення економічної ситуації як у країнах Західної Європи, так і в нашій країні.
Традиційне поняття стратегії засноване на поданні про неї як про одному із процесів керування організацією. Це мало на увазі:
- стратегія у своєму розвитку проходить два етапи (розробку й впровадження);
- стратегія складається з безлічі рішень, включаючи аналіз ресурсів і формування загальних цілей і варіантів можливої їхньої реалізації, але без обліку обмежень, які з'являються на етапі реалізації;
- стратегія має відношення переважно до зовнішньої сфери діяльності організації (держава, збут продукції, конкуренція), а не до внутрішнього (культура організації, очікування персоналу, структура).
Стратегія характеризувався як набір правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності. И. Ансофф, автор даного визначення, запропонував розглядати чотири групи таких правил:
- правила, використовувані при оцінці результатів діяльності фірм у сьогоденні й майбутньому. Якісну сторону критеріїв називають орієнтиром, а кількісну - завданням;
- правила, по яких складаються відносини фірми із зовнішнім середовищем. Такий набір правил називається стратегією бізнесу;
- правила, по яких установлюються відносини й процедури усередині організації (організаційна концепція);
- правила, по яких фірма веде свою повсякденну діяльність (основні оперативні прийоми).
Починаючи з кінця 80-х років з'явився новий підхід до поняття " стратегія" , що не скасовував попередні орієнтири, але уточнював акценти:
- у стратегії однаково важливі всі тридцятимільйонні (і розробка, і впровадження), тому що на стадії впровадження можуть виникнути мало передбачувані фактори й значно спотворити результати;
- стратегія має відношення й до внутрішніх факторів діяльності організації: людські ресурси досить сильно впливають на реалізацію розробленої стратегії й мають свій стратегічний статус;
- стратегія - це процес, що відбиває управлінську філософію керівництва фірми.
З'явилося нове визначення поняття "стратегічне керування". Це керування, що опирається на людський потенціал як на основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживача, здійснює гнучке регулювання й своєчасні зміни в організації, що відповідають викличу оточення й дозволяють домагатися конкурентних переваг, що в сукупності дозволяє організації виживати й досягати своєї мети в довгостроковій перспективі.
При такому підході місія, здійснювана організацією, визначає доцільність самого виникнення або існування організації на ринку, те, що неї робить унікальною. Місія показує, що саме має намір фірма реалізувати, представити суспільству, своїм акціонерам і працівникам. Формою вираження місії, як правило, є утомившись або інший аналогічний документ, у якому керівництво даної організації визначає мети діяльності фірми й доводить ці ідеї до всіх працюючих.
Проведення діагностики стану справ в організації є одним з найважливіших моментів на етапі розробки стратегії. Адже саме цей аналіз дозволяє сформулювати мети, що відповідають попередньо наміченої місії організації, визначити щире положення справ в організації.
Предметом аналізу стану зовнішнього середовища є попит, пропозиція, конкуренція, соціально-політичні й техніко-економічні тенденції.
Аналіз внутрішнього стану організації дозволяє визначити елементи, які можуть виявитися або як переваги, або як недоліки, що виникли під впливом зовнішнього середовища. Ці елементи становлять досить широкий спектр ресурсів організації .
У результаті аналізу після заповнення наведених таблиць з'являється можливість розробити стратегію розвитку організації. На стадії формулювання цілей майбутньої діяльності відбувається з'єднання діагностичного аналізу й попередньо наміченої місії організації.
Найважливішим етапом програмно-цільового підходу й стратегічного керування є визначення цілей підприємства (організації). Формулювання цілей діяльності організації припускає охват широкого спектра діяльності фірми й має на увазі їхня несуперечність. Можливі формулювання цілей діяльності поліграфічного підприємства представлені в таблиці 3. Пріоритет у перерахованих цілях диктується природою місії організації й, безумовно, результатами проведеного аналізу. Слід зазначити, що процес виробітку цілей не завжди представляється раціональним, досить часто це компроміс між керівництвом організації й сформованою ситуацією.
Після встановлення цілей на перспективу розробляються стратегічні варіанти розвитку фірми, тобто можливі шляхи досягнення поставлених цілей.
Існує кілька варіантів класифікації видів стратегії. Класифікація, що найбільше повно відповідає розглянутим питанням, включає:
- стратегію підприємництва;
- стратегію динамічного росту;
- стратегію прибутку (раціональності);
- стратегію ліквідації (скорочення інвестицій по певних напрямках);
- стратегію різкої зміни курсу.
Вибір виду стратегії - це в достатньому ступені формалізована процедура. Разом з тим цей вибір не може бути остаточним, тому що стратегії інших підприємств може істотно вплинути на формулювання стратегії даної поліграфічної фірми. Крім того, на вибір варіанта стратегії можуть вплинути раніше використовувана стратегія, а також особистість керівника, його переваги й ряд інших факторів.
Етап впровадження стратегії не менш важлива, чим її розробка. Одна зі складностей при впровадженні стратегії пов'язана з питанням відповідності існуючої структури керування обраної стратегії. Дебати навколо питання " стратегія - структура" не змовкають уже чверть століття. Були розроблені відомі структури: по функціях, по продукті, матричні й т.д. У зв'язку зі зміною підходу до поняття "стратегія" з'явилися й нові варіанти структур керування: мережі самостійних малих підприємств.
Разом з тим зміни в структурі ще не забезпечують реалізацію стратегії; на практиці для реального впровадження обраного варіанта стратегії створюються план впровадження, система контролю й визначається, які зміни окремих позицій припустимі в самій стратегії.
План здійснення стратегії являє собою конкретизацію ухвалених рішень на початковому етапі стратегічного планування й включає методи й засоби, необхідні для досягнення поставлених цілей з урахуванням тимчасових факторів. На практиці в поліграфічній фірмі виробляється система дій лінійних і функціональних керівників, які визначають, як їм доцільніше діяти для успішного впровадження стратегії. Це означає необхідність.
