Північний захід: ставка на впакування
Стабільні темпи росту, демонстрируемие всі останні роки поліграфією, ніколи не препарувалися на предмет регіонального розподілу. У противному випадку Північно^-Захід (без обліку Санкт-Петербурга) виглядав би досить блідо. У найкращому разі тут можна говорити про одиниці відсотків росту обсягів продажів поліграфічних послуг. Сама ж розповсюджена характеристика ситуації в регіоні - стагнація.
Природно, що поліграфія як обслуговуюча галузь індустрії розвивається тільки там, де їсти що обслуговувати. Із цього погляду структура промисловості регіону для поліграфії невигідна. Північ багата й живе за рахунок лісу й інших природних ресурсів, але найчастіше це продаж за рубіж сировини, не потребуючого ні впакування, ні етикетки, ні більших тиражів якісної рекламної продукції. Так, безумовно, раз у рік еліта сировинного північного бізнесу завантажує місцеві друкарні сувениркой і календарями, а трохи пізніше - річними звітами. Але й у цьому випадку регіональним поліграфістам дістаються аж ніяк не 100% виділюваних на поліграфію засобів - зробити по-справжньому високоякісний поліграфічний продукт до останнього часу в регіоні було ніде. По суті, тільки цього року на Північно^-Заході з'явилися сучасні друковані машини - Komori у Перозаводске й в Архангельську, Roland у Северодвинске, Polly у Сиктивкарі й Heidelberg у Вологді й Архангельську. Послепечатная база регіональних друкарень і донині залишається відверто слабкої.
Крім сировини тут традиційно було багато оборонки (особливо у Великому Новгороді), що тільки-тільки стає потенційно цікавим партнером для поліграфістів, і - харчова промисловість. Здавалося б - це те, що потрібно. Адже саме за рахунок пищевки бурхливо розвивається поліграфія Поволжя й Півдня Росії. Однак якщо в згаданих регіонах працюють підприємства російського масштабу, що стали частиною світових концернів, то на Північно^-Заході таких поки - одиниці, і ті сконцентровані навколо Петербурга й опускатися на рівень якості нижче "Полиграфоформления" не хочуть. Невеликі компанії регіонального масштабу - основні клієнти місцевих поліграфістів. Та й то доти, поки на їхній потужності не заміряються транснаціональні структури, яким не так важлива й потрібна регіональна прив'язка до постачальника поліграфічних послуг.
Що ж стосується потреби в акцидентній продукції, то вона, природно, повинна бути продиктована рівнем розвитку приватного бізнесу. Тому рекламні ринки в регіонах дуже вузькі, і не в змозі завантажити навіть ті нечисленні друкарні, які отут існують.
"За межами властиво Петербурга є чимало дуже успішних друкарень - у Киришах, Пскові, у республіці Комі, але в той же час удалині від великих міст у нас поки ще щосили використовуються застарілі друковані технології й устаткування, а видаткові матеріали готуються самостійно на місці з підручних засобів. І це, з одного боку, пригнічує, а з іншої свідчить про потенційну місткість ринку" - говорить генеральний директор компанії "ИПРИС" Олексій Кучинский. За словами директора Спб філії компанії "Реалайн" Світлани Лебедєвої, регіон ще продовжує споживати фотополімери, від яких уже відмовилися столиці. Московський ринок сьогодні як і раніше випереджає регіональні й продовжує рости, але частка його зменшується, тоді як частка північно-західного ринку збільшувалася в останні роки приблизно на 1% щорічно й сьогодні досягає 13,5%. І це середні по Росії показники: такими ж темпами приростає поліграфія Сибіру, ще краще йдуть справи на Уралі, повільніше розвивається поліграфія в Поволжя й на Півдні.
Поліграфічна активність досить рівномірно розподілена по регіонах СЗФО, виділити явний район-лідер складно. Хоча б одна велика друкарня є в кожному обласному центрі - десь це й понині державні підприємства (друкарня ім. Анохіна в Петрозаводську, архангельська "Правда Півночі), десь вони вже перейшли в приватні руки (Комі республіканська друкарня), рідше лідерами ринку стають приватні компанії - наприклад, новгородський "Новклем". За словами Світлани Лебедєвій, її фірма активніше всього працює з Карелією й Великим Новгородом, рідше - із Псковом і Арханельском. "Беріг Північно^-Захід" найбільше задоволен успіхами архангельської й псковської філій. За два останніх роки в цих регіонах, за словами генерального директора компанії Сергія Григор'єва, обсяги продажів паперу виросли на 40-50%. Однак ці успіхи значною мірою пояснюються ростом активності продавця, а не розвитком ринку. Проте Григор'єв, на відміну від багатьох його колег, переконаний, що стагнації на регіональному ринку немає - є його стабілізація з невеликий, але постійною позитивною динамікою. На думку Яніни Овсянниковой, генерального директора північно-західної філії "Итрако", сплески активності спостерігаються в основному в Ленінградській області. Небагато особняком тут коштує Комі - географічно більше близький до Петербурга, цей регіон тяжіє до Москви, оскільки гарне пряме транспортне повідомлення з північною столицею відсутній. Але, як видно, якби ми опитували й московських постачальників, Сиктивкар теж потрапив би в число крапок росту.
У тім невеликому відсотку росту, що все-таки є в СЗФО, основнаа тридцятилітній - виробництво впакування й простій етикетки. "На наш ринок виходять і будуть продовжувати виходити світові виробники, а впакування вони будуть друкувати тут. От шлях, по якому найімовірніше піде розвиток регіону", - говорить Яніна Овсянникова. Уже зараз, по її оцінці, виробництво впакування розвивається тими ж темпами, якими три роки тому росла акцидентна печатка.
Підтвердженням її слів може служити стратегія, обрана новгородською друкарнею "Новклем". Почавши в 1991 році із шелкотрафаретного виробництва (властиво, і назва друкарні це відбиває, друга його частина походить від відомої всім трафаретчикам фірми Klemm), друкарня швидко перешикувалася на виробництво впакування. Звичайно, був конкретний каталізатор - у великого замовника з'явився проект по виробництву пельменів, і під виготовлення впакування для нього були придбані й друкована машина, і вирубка. Але з тих пор друкарня усвідомлено вибрала виробництво впакування пріоритетним напрямком розвитку.
"Навіть той, один з перших, замовлення ми виграли в тендері - завдяки більше сильному щодо конкурентів препресу. По-перше, ми могли робити дизайн упакування. По-друге, у нас уже тоді був свій фотовивід", - розповідає голова ради директорів "Новклема" Олександр Густов. За його словами, зараз у структурі замовлень друкарні печатка впакування займає 70%. Відповідно формуються й виробничі потужності - зараз у друкарні 8 друкованих секцій формату А1, у найближчих планах придбання висічки й інше відновлення послепечатного парку.
Час показав, що стратегія "Новклема" була виправданою. "У Новгороді є великі підприємства російського масштабу- Dirol, Cadbury, "Акрон" і т.д., але їхні рекламні бюджети формуються в Москві й поліграфічних замовленнях залишаються в столиці", - говорить Густов. Для регіональних друкарень, на його думку, ключовий клієнт - це невеликі підприємства, що щодня випускають харчову й виробничо-технічну продукцію. Плюс невимогливі до суперякості клієнти. Плюс клієнти, для яких ціна - самий головний і єдиний визначальний фактор. В "Новклема" є замовники з Тюмені, для яких - навіть із урахуванням логістики - цінова пропозиція новгородської друкарні виявилася самим вигідним. Плюс клієнти, нечутливі до більших строків виконання замовлення. "Ми намагаємося одну машину завантажувати тільки печаткою на картоні, одну - тільки паперовими роботами. Наши заказчики научились очень четкому планированию, и могут дать нам 7-10 дней на печать, подождать, когда ми доукомплектуем их заказ" - говорит Густов. По его мнению, для заказчика упаковки вообще не очень важна географическая удаленность подрядчика, поєтому региональним типографиям имеет смисл искать закази и за пределами своего региона.
