Студенти МГУП без підручників не залишаться
У перших числах жовтня в кабінеті ректора МГУП викладачі университа печатки й співробітники нашого журналу обговорювали проблему випуску наукової й навчальної й літератури в області поліграфії. У розмові взяли участь ректор Олександр Максимович ЦиГАНЕНКО, проректори В'ячеслав Миколайович ВОРГАЧЕВ і Григорій Борисович КУЛИКОВ, директор Видавничо-поліграфічного комплексу МГУП Петро Павлович ЯКОВЛЕВ, декан факультету поліграфічної технології Ева Станіславівна ПОЗНЯК, менеджер проекту American Technology Print Center Олена ФРОЛОВА, головний редактор журналу "Поліграфіст і видавець" Олексій Іванович ОВСЯННИКОВ і заступник головного редактора журналу Тетяна Василівна ЄМЕЛЬЯНОВА. "Круглий стіл" вийшов дійсно круглим, тому що всі учасники розмови були настроєні на одну хвилю.
Університетська бібліотечка, надана для перекладу американськими колегами
От уже майже два десятки років пройшло з тих пор, як у країні почалася перебудова, і що-го стало змінюватися на краще, а щось, на жаль, пішло "наперекосяк" і дуже повільно відновлюється й виправляється. Що стосується підготовки поліграфічних кадрів, то вона велася й ведеться досить успішно. Московський поліграфічний інститут, що при соціалізмі був аж ніяк не найвидатнішим у ряді інших столичних вузів, перетворився в престижний університет печатки, учитися в якому мріють сотні й тисячі випускників шкіл.
Це відбулося насамперед тому, що сама друкована галузь розвивалася всі ці роки дуже динамічно, і молоді фахівці були затребувані повсюдно. Але це відбулося також завдяки величезним зусиллям профессорско-викладацького состава МГУП, що зумів вписати в ринкові реалії й не упустити при цьому прапор головного в країні центра підготовки поліграфічних кадрів. Однак у той же час науково-дослідні роботи в області печатки й розробка нового поліграфічного обладнання й технологій у Росії застопорилися, щоб не сказати більш категорично - припинилися. І університет печатки став не просто одним з наукових центрів нашої країни, але фактично - єдиним науковим центром у сфері печатки.
Потрібно чи обьяснять, що для освітньої установи, так ще наданого самому собі у важкий період економічної й політичної нестабільності, це непосильна ноша? МГУП при всьому бажанні не може вести масштабну наукову працю, але він мобілізував всі свої ресурси й робить все можливе для того, щоб відсутність поліграфічної науки в країні не позначалося на якості навчання,
І отут на перший план виходить проблема відновлення підручників і навчальних посібників, які повинні відповідати світовому рівню. Що і як робиться для цього в нашім головному вузі? Що ще має бути зробити? Як з нічого одержати щось?
В. ВОРГАЧЕВ:
- У радянські часи, що вже стали далекими, Державний Комітет з печатці реально брав участь у житті галузі в цілому й МПИ зокрема. Було спеціальне міністерське керування. Було видавництво "Книга", що випускало необхідну професійну літературу. Але в перестро-ечние й послеперестроечние роки Міністерство печатки від нас відвернулося й не робило ніякій практичній допомозі - ні в науковій праці, ні у виданні навчальної літератури.
Поліграфічний інститут завжди в ушановував у підготовці навчальних посібників для своїх студентів, але, ставши університетом, він просто зобов'язаний цим займатися: у нас є план підготовки навчальної літератури, якого ми повинні дотримуватися. Надані самі собі, ми не припинили цю роботу, - тим більше, що сама поліграфія за ці роки настільки разюче, фундаментально змінилася, що викладати по традиційних підручниках стало неможливо.
Міняється термінологія, причому для багатьох понять і зараз немає ще загальноприйнятих позначень. У поліграфії з'явилися зовсім нові напрямки й теми, без висвітлення яких ми не можемо готовити молодих фахівців. Нова навчальна література потрібна як повітря. Саме життя змушує щось робити, але за підтримкою держави ми. безперечно, справлялися б із цим завданням легше й краще.
Як ні парадоксально, підтримку й розуміння виявилося легше знайти не в російських міністерствах або ж - по-новому - агентствах, а за рубежем, де спеціальної литерагури видається дуже багато, і рівень цієї літератури дуже високий. Так, зараз ми уклали рід угод з американськими організаціями, по яких плануємо випуск цілого ряду перевідних книг.
В Америці держава теж не втручається в справи книговидання, але там дуже сильні поліграфічні асоціації, які проводять систематичні дослідження й готовлять публікації - в усіх напрямках поліграфії й для всіх категорій поліграфістів - від учнів і робітників до фахівців і керівників вищої ланки. Саме асоціації коор-динируюг у США всю роботу з видання навчальної літератури, і там немає в ній недостачі.
І ми дуже раді тому, що наші американські й німецькі колеги йдуть нам назустріч, продають, а в деяких випадках навіть надають безтілесно ліцензії на видання сучасних підручників. Ми склали план випуску перевідної літератури й приступилися до його реалізації, почавши із чудової у всіх відносинах енциклопедії Киппхана.
А. ЦиГАНЕНКО:
- чи Потрібний єдиний координаційний центр у справі видання наукової й навчальної літератури? Моя особиста думка - не потрібний. Колись координацією займалися різні державні структури, і, зокрема, за випуск навчальної літератури відповідали служби, відповідальні за підготовку кадрів. Зараз із боку держави потрібна не координація, а тільки фінансова, матеріальна підтримка.
А що стосується випуску літератури, те цим повинні займатися асоціації, як це робиться за рубежем. У Штатах кілька таких асоціацій, і кожна сприяє тому, щоб виходили книги, які охоплюють її область діяльності. Це сприяє тому, що молоді кадри приходять на підприємства, що входять в асоціацію.
На великий жаль. Міжрегіональна асоціація поліграфістів - МАП - мало нагадує ті асоціації, які є за рубежем, і тому є об'єктивні причини.
Перше й головне завдання західних асоціацій - виступати в ролі роботодавця перед профспілками й містити колективні договори, де визначені умови праці, його оплати, відпочинку й струм далі. Друге завдання - сприяти підготовці кадрів. Асоціації влияюг на навчальний процес, навчальні плани, програми, оснащення технікою. Одна з форм такого впливу - випуск навчальної літератури. Багато національних асоціацій діють і за границями відповідної держави, є навіть асоціації світові - наприклад, в області флексографской печатки. Так що завдання випуску літератури - це завдання асоціацій.
Нашої ж асоціації, починаючи з МАП. не є союзом роботодавців. Та й профспілки існують сьогодні тільки номінально. Є неорганізована маса роботодавців і неорганізована маса робітників. Деякі проблеми вирішуються приватно, деякі не вирішуються взагалі, тому що їхнє рішення вимагає більших сил і засобів.
Мені здається, що асоціація, подібна західним, виникне в Росії тільки тоді, коли буде впорядковане законодавство, що зобов'яже підприємців зважати на профспілки, а самі профспілки стануть реальною силою. Коли це відбудеться? Видимо, не швидко.
Розуміючи це, ми діємо на свій страх і ризик: продовжуючи власні традиції е створенні підручників, ми в той же час звертаємося до закордонного досвіду.
Видання перевідних книг ми почали не з величезного фоліанта Киппхана, а з випуску посібник із флек-сографии, що нас люб'язно надала для перекладу відповідна асоціація Німеччини. Ми співробітничали з англійським видавництвом PIRA і кілька років тому назад перевели чотири книги з області впакування. Ми вийшли й на деякі інші джерела одержання літератури, за яких завжди проглядиваются великі структури - асоціації або виробники встаткування.
Є, щоправда, деякі видавництва, які намагаються робити на спеціальній літературі гроші, але їх небагато. У нас вони теж є - наприклад, у Питере працює видавництво, що друкує літературу по цифровій обробці даних і виводу їх на друкувальні пристрої. Але це дуже ризикований бізнес.
Координація загальних зусиль - це справа асоціацій за підтримкою державних органів - таких, як агентство по печатці. Раз воно за розвиток галузі відповідає, треба думати й про кадри різного рівня - про підготовку робітників на виробництві, про підвищення кваліфікації, про технічне-професійно-технічне й вище утворення.
Ну, і ми, у свою чергу, можемо робити й робимо чимало. На Заході вузи, особливо університети, майже завжди мають власні видавництва, самі готовлять і випускають чималу частину наукової й навчальної літератури. Те ж робимо й ми, але ми не можемо, на жаль, закрити всі проломи.
За останні два десятки років дуже багато чого змінилося - у першу чергу в самій поліграфії, де крім традиційних способів печатки з'явилися цифровий, програмний засіб для виводу інформації на різного типу носії, системні засоби workflow, які дозволяють устаткуванню різних виробників працювати в одною програмкою середовищу. Все це, природно, вимагає нового погляду на літературу.
